Імітація наукового прориву

26-27 квітня 2021 року відбулася міжнародна науково-практична конференція X Абалкінські читання на тему «Стратегія Росії: погляд у завтрашній день». Організаторами виступали Російський економічний університет імені Г.В. Плеханова, Вільне економічне суспільство Росії, Російська академія наук та Інститут економіки РАН. Однією з головних тем на цьому заході була Стратегія інноваційного «ривка» для Росії.
Що ж це за такий «ривок», про який до сих пір все ще розповідає російська бюрократія. Всі об’єктивні показники наочно свідчать про придушення ліберальної політикою і бюрократичної «турботою» інновацій, про які нібито піклуються посадовці.
Якщо спробувати підвести підсумок по «інноваційному ривку» Росії останнього часу, то об’єктивна ситуація навряд чи тотожна гучним заявам Кремля. З 2015 по 2019 роки частка інноваційних товарів в загальному обсязі промислової продукції скоротилася з 7,9 до 6,1% (при тому, що по десятирічній «Стратегії інноваційного розвитку Росії на період до 2020 року» ця частка повинна складати 25%).
Частка інноваційних товарів в промисловому експорті скоротилася з 8,9 до 5,2% (при загальному скороченні значення промислового експорту, а по «Стратегії» ця частка повинна складати 15%). Перевищення імпортом технологій їх експорту зросла з 550,7 до 1.316,7 млрд.дол. (це при тому, що в 2020 році експорт технологій повинен був перевищити імпорт на 300 млн.дол.). А витрати на наукові дослідження і розробки знизилися з 1,1 до 1,03% ВВП (при тому, що в 2020 році ця частка повинна була досягти 3% ВВП), число російських патентних заявок на винаходи на 10 тис.чол. знизилося з 2 до 1,59 (за «Стратегії» — 2,8).
Покращилися лише ті показники інновацій, які визначаються суб’єктивними оцінками самої бюрократії: частка інноваційно активних підприємств зросла з 8,3% до 21,6% (при 25% по «Стратегії»), а частка інноваційно активних промислових підприємств — з 10,6 до 15,1% (і все одно залишилася майже вчетверо нижче рівня «Стратегії» в 60%).
Однак цей катастрофічний науково-економічний провал став ідеальним прикриттям для розбазарювання колосальних бюджетних коштів:
— 5 трлн. рублів з держбюджету витратили на російські інститути розвитку з 2010 року.
— 130 млрд. рублів пішло на створення «Роснано».
— 168 млрд. рублів витратили на фонд «Сколково».
— 244 млрд. рублів в 2020 році отримали з держбюджету 14 найбільших інститутів розвитку.
— 1,2 млн. рублів — середньомісячна зарплата в «Роснано» в 2014-2015 роках (в 40 разів вище середнього по країні).
— 207 млн рублів — дохід глави «Роснано» Анатолія Чубайса за 2014 рік (після цього дані не публікувалися).
— 468 тис рублів — середньомісячна зарплата в фонді «Сколково» в 2015 році (в 13 разів вище середнього по країні).
— 52,9 мільярдів рублів склав чистий збиток «Роснано» в 2020 році.
Це тільки ті витрати, які «лежать на поверхні» і інформація про які доступна. А скільки мільярдів рублів, про які інформація засекречена, розтаяли, як дим у повітрі?!
Про фіктивність інноваційної стратегії Кремля наочно свідчить народний відгук у вигляді великої кількості анекдотів на пропаганду в цій сфері. На кшталт того, що в «Сколково» створили інноваційну технологію, що дозволяє підвищувати швидкість розпилу за рахунок енергії відкату.
Справа в тому, що Путін за 20 років своєї влади побудував ефективну систему для цілей «забороняти і не пущать» придушуючи будь-яку несанкціоновану ініціативу в страху перед «кольоровою революцією» і чесними виборами. І тепер від цих же людей, яких підібрали за принципом вірності (або «оплаченої вірності»), вимагають, як від розумних і кваліфікованих, забезпечити економічне зростання вище середньо світового рівня.
Біда Росії в тому, що наявні кадри можуть тільки імітувати будь-яку творчу діяльність з корисливими мотивами. Ті ж люди, хто боровся з «помаранчевою загрозою» і Навальним, зараз в лідерах державних конвульсій по запуску інноваційного процесу та цифрової економіки. Хоча все, що вони вміють — це «освоювати» бюджетні гроші під більш-менш правдивий звіт на папері. Коли ж справа доходить до демонстрації реальних результатів відразу з’ясовується, що наявні кадри не тільки нічого творчого зробити не можуть, але навіть не вміють знайти людей, які здатні на створення. Тим більше, що поділитися з ними грошима достатніми для здійснення проектів, наявним «кадрам» навіть на думку не спадає.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *